Программа, документы, отчеты и планы эксперимента

Заявка на проведение эксперимента

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ Міністерства освіти
і науки України
15.07.2015764
Заявка
на проведення дослідно-експериментальної роботи за темою
«Тьюторська технологія як засіб реалізації
принципу індивідуалізації в освіті»
на базі загальноосвітніх навчальних закладів України
на 2015 – 2020 роки
Актуальність та доцільність дослідження. Сучасний етап суспільства характеризується зростанням уваги до особистості людини, її індивідуальних можливостей та потреб, здатності до постійного розвитку. Мінливість як одна з основних ознак реальності вимагає від людини набуття таких рис, як комунікативність, здатність працювати в малих і великих групах, стресостійкість, відповідальність, здатність приймати рішення, рефлективність, адаптивність.  Крім того, світ потребує від людини здатності до безперервного навчання, постійного саморозвитку.
Підсумки останніх десятиліть щодо результативності освіти свідчать про те, що сучасна система освіти, навіть при застосуванні різноманітних педагогічних інновацій, не може вирішити завдання якісної освіти дітей.
На сьогодні педагогічна практика сприймає дитину об’єктом власної освітньої діяльності, що, на наш погляд, є сутнісним протиріччям. На жаль, як правило, вчитель претендує на роль «єдиного джерела знань», намагається утримати учня в позиції слухача та ретранслятора його знань, життєвого досвіду.
Саме життя вимагає змінити позицію учня, хоча б тому, що бути суб’єктом означає бути ініціатором власної активності.
Визнання дитини суб’єктом вимагає від педагога змінити ставлення до кожного конкретного учня на рівні таких позицій: непередбаченість індивідуальної поведінки, що означає надання йому права на вибір та на власну помилку; визнання цінності особистості кожного, тобто відмова від поділу учнів за критерієм «гарний – поганий»; унікальності індивідуальних можливостей, що означає готовність педагога прийняти дитину як зовсім іншу, не схожу ні на кого людину.
Вирішення вищезазначених проблем та приведення освітньої системи у відповідність до вимог суспільства можливе за рахунок реалізації принципу індивідуалізації та переходу від соціокультурної до антропологічної парадигми, в логіці якої розвиток розуміється як вибір і засвоєння суб’єктом тих чи інших інновацій, шляхів професійного і особистого становлення. Для сучасної людини актуальним стає пошук власного шляху у професії, набутті авторського стилю діяльності, права на індивідуальну траєкторію особистісного розвитку.
Необхідність більш повного врахування індивідуальних особливостей учнів приводить до завдання розробки не єдиної для всіх освітньої програми, а серії варіативних програм. Принцип, згідно з яким потрібно не тільки навчати всіх по-різному, а й навчати різного, називається принципом індивідуалізації. Заміна в класно-урочній системі принципу індивідуального підходу на принцип індивідуалізації є переходом від традиційної, багато в чому застарілої, системи до нової – системи відкритої освіти.
Реалізація принципу індивідуалізації приводить до необхідності складати в ідеалі для кожного учня індивідуальну освітню програму (ІОП), враховуючи інтереси і схильності дитини, а також надавати підтримку в її засвоєнні (супровід). Педагог, який здійснює таку діяльність, називається ТЬЮТОР, а його підопічний – ТЬЮТОРАНТ.
Запит на тьюторський підхід виникає тільки в системі відкритої освіти. У традиційній школі, де в рамках обов’язкової навчальної програми у дитини практично немає права вибору, тьюторські технології актуальні тільки в позакласній роботі.
Однією з проблем реалізації тьюторства є небезпека для тьютора «зісковзнути» в позицію педагогічну, психологічну з поверненням до функцій класного керівника. Тьютор виконує принципово іншу задачу. Якщо вчитель працює з культурою і передає учневі її зразки, то тьютор працює з інтересом дитини і допомагає їй самовизначитися в полі різних варіантів самореалізації. Учитель – фахівець, який володіє знаннями і вміє ці знання передати. Тьютор – це супроводжуючий учня в його самостійному пересуванні, він виконує функцію навігації, організує з учнем рефлексію виконаної діяльності, допомагає самостійно обрати шляхи освітнього та особистісного розвитку.
Об’єкт дослідження: процес розвитку дитини в загальноосвітньому навчальному закладі та в сім’ї.
Предмет дослідження: умови, що забезпечують постійний розвиток дитини, при застосуванні тьюторської педагогічної технології.
Мета: дослідити та визначити оптимальні умови, які забезпечують постійний розвиток дитини, при здійсненні педагогічної технології тьюторства, адаптованої до умов та можливостей загальноосвітніх закладів України та в умовах сім’ї.
Гіпотеза дослідження.
Загальна гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що за рахунок реалізації оптимальних умов, які забезпечують розвиток дитини шляхом використання тьюторської педагогічної технології та функціонування моделі закладу освіти, спрямованого на постійний розвиток, а саме:
зростання рівня суб’єктності учнів в освітньому процесі;
розширення можливості здійснення особистісно орієнтованої освіти на основі використання можливостей учнів, їхніх індивідуальних ритмів розвитку;
набуття закладом освіти ознак конкурентоспроможності та інноваційності.
Основні завдання дослідження:
проаналізувати психолого-педагогічні дослідження щодо розвитку дитини та ролі тьюторської практики при цьому;
розробити нормативно-правові документи, які регламентують діяльність тьютора;
розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити доцільність тьюторської технології та її вплив на розвиток дитини;
розробити адаптовані тьюторські моделі відповідно до специфіки діяльності закладів освіти України та системи домашньої освіти;
у межах роботи Тьюторської асоціації України організувати проведення педагогічних тьюторських сесій, конференцій, курсів підготовки тьюторів;
узагальнити та систематизувати матеріали дослідження до моделі закладу освіти, спрямованого на забезпечення постійного розвитку учасників навчально-виховного процесу і закладу освіти в цілому;
виявити основні групи ризиків, які впливають на гальмування розвитку особистостей учнів при застосуванні тьюторської технології.
Теоретико-методологічна основа експерименту.
Методологічну основу дослідження становлять:
закони і категорії наукового пізнання; системно-синергетичний підхід до пізнання процесів і явищ у нестабільних системах; закони і закономірності інноваційного розвитку соціальних та соціально-педагогічних систем; положення про об’єктивність взаємозв’язку освіти і шкіл із соціально-економічними змінами, які відбуваються в суспільстві; принципи єдності теорії та практики, що забезпечують об’єктивність теоретичного, емпіричного й експериментального вивчення предметів і явищ з метою розкриття сутності і специфіки інноваційної діяльності загальноосвітнього навчального закладу та виявлення особливостей тьюторської практики;
наукові засади сучасної філософії щодо місця і ролі особистості у соціально-економічному та політичному розвитку суспільства для дослідження їх відтворення в освітніх процесах, моделювання особистісно зорієнтованого освітнього середовища.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці з тьюторської теорії та практики, специфіки діяльності систем, що постійно розвиваються, інноваційного менеджменту, технологій системи відкритої освіти, а саме: Виготського Л. С., Роджерса К., Фуко М., Сухомлинського В. О., Беха І. Д., Ельконіна Б. Д., Розіна В. М., Щедровицького П. Г., Ковальової Т. М., Нікітіна В. А.
Науково-педагогічні принципи дослідно-експериментальної роботи.
Науково-педагогічні принципи, на основі яких здійснюватиметься дослідно-експериментальна робота, узгоджуються із загальними педагогічними принципами та віддзеркалюють сучасний рівень розвитку та напрями реформування освіти в Україні:
принцип гуманної освіти, який передбачає утвердження духовних цінностей як першооснови у визначенні змісту освіти, формуванні цілісної гармонійної картини світу, полягає у забезпеченні сприятливих умов для розвитку здібностей та творчого потенціалу дитини;
принцип індивідуалізації дозволяє педагогам орієнтуватися на індивідуальні освітні пріоритети кожного учня та полягає в організації допомоги кожному учневі у визначенні особистісного освітнього шляху та супроводі його в побудові індивідуальної освітньої програми;
принцип природовідповідності передбачає відповідність освітнього процесу природному стану дитини, а також  створення як педагогами, так і батьками умов для розкриття потенційних можливостей дитини;
принцип особистісної спрямованості спрацьовує у двох вимірах одночасно щодо учня і вчителя: по-перше, для забезпечення комфортних умов діяльності та створення можливості професійного зростання; по-друге, для створення оптимальних природовідповідних умов освіти учня, розвитку його мотивації до навчання, виявлення у нього мотивації до інтелектуальної праці та задоволення від її наслідків;
принцип відкритості передбачає доступність кожного учасника навчально-виховного процесу до всіх можливих ресурсів для свого особистісного освітнього руху;
принцип варіативності забезпечує різномаїття видів освітньої діяльності, в результаті експлуатації яких учень має можливість визначити власні інтереси, схильності, здібності, вибрати шляхи їх реалізації для самовизначення  і здійснення вибору галузі для подальшої життєвої практики;
принцип мобільності надає можливість усім учасникам навчально-виховного процесу брати участь у різноманітних навчальних або навчально-дослідницьких програмах, основними цілями яких є підвищення якості освіти, розвиток міжкультурного обміну, одержання  додаткової освіти;
принцип динамізму передбачає здатність відповідати вимогам часу, орієнтуватися на майбутнє, швидко адаптувати форми і методи педагогічної практики до змін у світі;
принцип гнучкості забезпечує варіативність способів дій, здатність до різноманітних педагогічних прийомів, подолання інерції дії, формування зворотних зв’язків, здатність до вибору, створення відповідних умов навчання;
принцип партнерства передбачає співпрацю та взаємодію всіх учасників навчально-виховного процесу, яка характеризується спільними цілями, добровільними та довгочасними відносинами, а також визнанням взаємної відповідальності за результат їхньої співпраці та розвитку;
принцип конструктивної цілісності нагадує, по-перше, про необхідність забезпечення взаємозв’язку та єдності всіх компонентів структури від цілепокладання до оцінки отриманих результатів; по-друге, не дозволить звести реформування до старих умов та дасть змогу враховувати вплив компонентів, які підлягають змінам, на інші компоненти освітньої системи;
принцип діагностичності потребує обов’язкового встановлення ефективності інновацій, відповідності їх потребам та запитам сучасності.
Основні напрями експерименту:
розробка форм та методів тьюторскої підтримки та тьюторської технології  відповідно до специфіки закладу освіти або системи домашньої освіти;
розробка ресурсної схеми загальної тьюторської діяльності, адаптованої до умов  української системи освіти;
з’ясування основного змісту та визначення функціональних обов’язків тьютора;
визначення основних складових розвитку усіх категорій учасників навчально-виховного процесу та навчального закладу в цілому.
Методи дослідження:
методи теоретичного пошуку (аналіз державної нормативної бази, спрямованої на здійснення процесів розвитку суб’єктів освітнього процесу, теоретичний аналіз наукових джерел щодо здійснення тьюторської практики, розвитку освітніх систем, систематизація та узагальнення теоретичних і експериментальних даних, моделювання) для здійснення теоретичного аналізу філософської, педагогічної, психологічної, соціальної та спеціальної літератури для вивчення процесів розвитку, специфіки діяльності тьюторів у загальноосвітньому навчальному закладі або в домашній освіті;
методи емпіричного характеру (діагностичні: спостереження, анкетування, опитування, бесіди; констатувальний та формувальний експерименти; статистична та математична обробка матеріалів – кількісний та якісний аналізи), порівняння, метод незалежних експертів з метою здійснення наукового обґрунтування моделі закладу освіти, спрямованого на постійний розвиток на основі застосування тьюторської педагогічної практики та її вплив на підвищення показників діяльності закладу або підвищення ефективності навчання дитини в умовах сімейної (домашньої) освіти.
Основні показники для вивчення
з/п
Показники ефективності діяльності
Критерії оцінки ефективності
1.
Ефективність тьюторської діяльності
  1. Організація роботи з виявлення формування та розвитку пізнавальних інтересів учнів
  • Масштаб діяльності (фронтально, з певною групою, індивідуально)
  • Діагностика ефективності тьюторської підтримки
  • Індивідуальний супровід учнів (розробка індивідуальних освітніх траєкторій та планів)
  • Створення умов інформаційної відкритості; допомога учням в організації пошуку інформації для самоосвіти
  • Використання здоров’язбережувальних технологій
  • Робота з батьками тьюторантів
  • Реалізація програм, проектів, заходів, які спрямовані на виховання та просвітництво
2.
Удосконалення професійної  компетентності
  1. Участь у методичній роботі закладу
  • Самоосвітня діяльність
  • Професійна діяльність за межами навчального закладу
  • Результативність методичної та інноваційної діяльності  (узагальнення досвіду чи створення власного інноваційного продукту)
3.
Розвиток закладу освіти
  1. Результативність діяльності учнів і  вчителів.
  • Результативність діяльності всіх складових навчально-виховного процесу  закладу освіти
  • Творча діяльність суб’єктів управління
  • Система внутрішньошкільного управління розвитком
  • Ефективність виховної роботи закладу освіти
  • Ефективність управління науково-методичною роботою в школі
4.
Особистісний розвиток тьюторанта
  1. Підвищення рівня успішності учня
  • Форми реалізації природних нахилів та здібностей учнів (залучення до системи додаткової освіти, участь у конкурсах та олімпіадах)
  • Соціальна діяльність учня (розвиток комунікативних навичок, рівень соціалізації у колективі, готовність до співпраці)
  • Індивідуальна рефлексія тьюторанта (планування та корекція індивідуального розвитку)
  • Сформованість пізнавального потенціалу тьюторанта
  • Сформованість морального потенціалу тьюторанта
База дослідження
Загальноосвітні навчальні заклади:
Криворізький гуманітарно-технічний ліцей  № 129 Криворізької міської ради;   
Криворізька   педагогічна гімназія Криворізької міської ради; «Навчально-виховний комплекс № 12 «загальноосвітній навчальний заклад І ступеня – гімназія» Дніпропетровської міської ради;
Харківська гімназія № 12 Харківської міської ради Харківської області; Харківський ліцей № 89 Харківської міської ради Харківської області; Харківська приватна гімназія «Очаг»;
Лозівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 Лозівської міської ради Харківської області;
Боярська загальноосвітня школа № 1;
Боярська загальноосвітня школа № 3;
Вишнівська загальноосвітня школа № 3 Київської області;
комунальний заклад Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницька загальноосвітня школа-інтернат»;
Южненська Авторська М. П. Гузика експериментальна спеціалізована загальноосвітня школа-комплекс;
Тернопільський навчально-виховний комплекс «Школа-ліцей  № 6 імені Назарія Яремчука».
Вищі навчальні заклади та установи:
Інститут модернізації змісту освіти МОН України;
Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих НАПН України;
Харківська академія неперервної освіти;
Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти;
Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів;
Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка.
Громадські організації:
Тьюторська асоціація України;
Міжнародна шкільна аспірантура.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у його реалізації буде досліджено і теоретично обґрунтовано наступне:
організаційно-педагогічні умови, які забезпечують постійний розвиток учня шляхом здійснення педагогічної практики тьюторської підтримки навчально-виховного процесу;
інструментарій практичного впровадження тьюторської практики у навчально-виховний процес закладу освіти та систему домашньої освіти;
якісні зміни в навчально-виховному процесі закладу освіти в результаті впровадження тюторських технологій;
функціональні обов’язки тьютора.
Теоретична значимість експерименту полягає в аналізі та систематизації накопиченого наукового знання і практичного досвіду використання тьюторської практики в освіті; у створенні моделі тьюторської підтримки адаптованої до умов конкретної педагогічної практики; в розробці системи підготовки тьюторів; в розробці механізму організаційно-діагностичного супроводу тьюторантів, інструментарію для відстеження результатів діяльності тьюторів та механізму оцінювання якісних змін у навчально-виховному процесі закладу освіти; в розробці концептуальної моделі закладу освіти, спрямованого на постійний розвиток.
Практична значущість експерименту.
Запропонована експериментальна робота є практичною спробою створити діючий інструментарій тьюторського супроводу учнів з метою зростання рівня їхньої суб’єктності в освітньому процесі та індивідуального розвитку, розширення можливостей здійснення особистісно зорієнтованої освіти; нормативно-правового оформлення професії тьютора; розробки функціональних обов’язків посади тьютора у загальноосвітньому навчальному закладі та в домашній освіті; постійного розвитку закладу освіти та набуття їм ознак конкурентоспроможності та інноваційності.
Достовірність результатів експерименту забезпечується:
проведенням комплексного моніторингу впровадження тьюторських технологій в урочній та позаурочній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
активізацією наукової, творчої та соціально-значущої діяльності учасників навчально-виховного процесу; доступністю та прозорістю експерименту;
коректним використанням методик і технологій за погодженням із науковими консультантами та науковим керівником експерименту;
якісною обробкою експериментальних даних, систематичним порівняльним аналізом ефективності навчально-виховного процесу.
Очікувані результати:
індивідуалізація освітнього процесу як основної умови реалізації потенціалу особистості;
забезпечення умов для гармонійного особистісного розвитку учнів;
зростання професійної майстерності та творчого потенціалу вчителів;
робота педагогічного колективу навчального закладу як цілісної системи в плануванні й організації навчально-виховного процесу;
постійний розвиток закладу освіти на підставі здійснення педагогічної практики тьюторства;
підвищення рівня конкурентоспроможності навчального закладу;
набуття навчальним закладом ознак сучасної відкритої системи освіти.
Терміни та етапи проведення дослідно-експериментальної роботи.
  1. Підготовчий етап
(вересень 2015 р. – серпень 2016 р.):
визначення та структурування нормативно-правового забезпечення експерименту;
систематизація наукових досліджень з проблеми;
вивчення практичного досвіду тьюторського супроводу в сучасних навчальних закладах;
вивчення умов та можливостей загальноосвітнього навчального закладу для здійснення експерименту;
формування складу учасників експерименту, створення творчих груп учителів, лабораторій дослідно-експериментальної роботи й інших структурних  підрозділів для організації та проведення експерименту;
налагодження спільної діяльності з установами, які будуть здійснювати супровід дослідно-експериментальної роботи та укладання угод про співпрацю;
визначення функціональних обов’язків суб’єктів навчально-виховного процесу педагогічного колективу в системі розв’язання завдань експерименту; визначення експериментальної та контрольної груп учасників навчально-виховного процесу;
здійснення теоретичної підготовки учасників експерименту;
підбиття підсумків роботи підготовчого етапу.
  1. Концептуально-діагностичний етап
(вересень 2016 р. – серпень 2017 р.):
розробка концептуальної моделі закладу освіти, яка спрямована на постійний розвиток на основі теорії розвитку та використання тьюторської педагогічної практики;
розробка механізму організаційно-діагностичного супроводу та інструментарію для відстеження результатів педагогічного експерименту;
розробка механізму оцінювання на всіх етапах експерименту;
підбиття підсумків роботи концептуально-діагностичного етапу.
III.Формувальний етап
(вересень 2017 р. – серпень 2019 р.):
визначення особливостей тьюторської підтримки в умовах навчально-виховного процесу;
впровадження індивідуально-особистісних навчальних планів учнів;
аналіз та корекція індивідуальних навчальних траєкторій тьюторантів;
підвищення тьюторських компетентностей вчителів через систему науково-методичної роботи;
розробка науково-методичного забезпечення експериментальної роботи;
вивчення психологічного аспекту взаємодії та співпраці тьюторантів, їхніх батьків та тьюторів;
створення власного інформаційного науково-методичного банку експериментальної діяльності та забезпечення його постійного розвитку;
визначення основних функціональних обов’язків тьютора та можливостей тьюторських технологій щодо забезпечення постійного особистісного розвитку учнів, їхнього морального зростання;
розробка та перевірка доцільності і оптимальності умов, які забезпечують розвиток особистості на підставі тьюторської технології;
виявлення та перевірка чинників, які впливають на доцільність та оптимальність умов для забезпечення розвитку закладу освіти на підставі тьюторської технології;
розробка нормативних документів для легалізації тьюторської спеціальності в українській системі освіти;
створення он-лайн університету для підготовки тьюторів;
організація та проведення тьюторських сесій, конференцій, майстер-класів;
висвітлення результатів тьюторської практики у педагогічній пресі та наукових виданнях;
аналіз психолого-педагогічних досліджень з метою розвитку учнів та визначення при цьому ролі тьюторської практики;
визначення змісту та специфіки педагогічної практики тьюторів в умовах національної системи освіти;
розробка тьюторських технологій, адаптованих до специфіки діяльності закладу освіти;
створення тьюторської спільноти у відкритому освітньому просторі;
розробка та видання посібника з розробки та моделювання основних напрямів діяльності тьюторів;
 підбиття підсумків роботи формувального етапу.
  1. Узагальнювальний етап
(вересень 2019 р. – серпень 2020 р.):
вивчення стану результативності діяльності закладів освіти в галузі розвитку учасників навчально-виховного процесу;
узагальнення та систематизація матеріалів дослідження, спрямованого на забезпечення постійного розвитку учасників навчально-виховного процесу і навчального закладу в цілому;
виявлення основних груп ризиків, які гальмують розвиток закладу освіти при застосуванні тьюторських технологій;
дослідження впливу впровадження практики тьюторської підтримки на результативність діяльності навчального закладу;
розробка методичних рекомендацій для впровадження тьюторської технології у системі освіти;
кількісний та якісний аналіз, системне оцінювання ефективності впровадження моделі тьюторської підтримки;
підготовка звіту за результатами дослідження, науково-методичного посібника, колективної монографії та методичних рекомендацій щодо використання теоретичних і практичних здобутків дослідно-експериментальної роботи.
 
Науково-методична рада у складі:
Наукові керівники
Лактіонова Галина Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, старший науковий співробітник, завідувачка відділом розвитку педагогічної освіти дорослих Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих НАПН України;
Ветров Сергій Володимирович, кандидат технічних наук, президент Тьюторської асоціації України (ТАУ), міжнародний експерт з тьюторства;
Погрібна Неля Сергіївна, кандидат педагогічних наук, директор Криворізького гуманітарно-технічного ліцею № 129, голова правління ТАУ.
Наукові консультанти
Бех Іван Дмитрович, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук, професор, директор Інституту проблем виховання НАПН України;
Кириленко Світлана Володимирівна, кандидат педагогічних наук начальник відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти;
Нікітін Володимир Африканович, доктор культурології, професор, голова правління Міжнародного інституту ресурсів майбутнього;
Єрохін Сергій Аркадійович, доктор економічних наук, ректор Національної академії управління;
Гузик Микола Петрович, кандидат педагогічних наук, член-кореспондент НАПН України, народний учитель України, заступник директора з науково-дослідної роботи Авторської М. П. Гузика експериментальної спеціалізованої загальноосвітньої школи-комплекс Южненської міської ради Одеської області.
Координатор
Номеровська Оксана Петрівна, методист вищої категорії відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.
Відповідальні виконавці
Бачинська Євгенія Миколаївна, кандидат педагогічних наук, проректор з науково-методичної роботи Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів;
Вольянська Світлана Євгеніївна, кандидат педагогічних наук, проректор з науково-методичної роботи Харківської академії неперервної освіти;
Ватковська Марина Григорівна, кандидат філософських наук, проректор з науково-методичної роботи Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти;
Воротникова Ірина Павлівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін і технологій Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка;
Волочаєва Олена Миколаївна, Гречук Алла Миколаївна, заступники директора Криворізького гуманітарно-технічного ліцею № 129;
Прокоп’єва Тетяна Миколаївна, директор Криворізької педагогічної гімназії;
Руда Рита Миколаївна, директор «Навчально-виховного комплексу № 12 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня – гімназія» Дніпропетровської міської ради;
Гузик Надія Валентинівна, директор Южненської Авторської                   М.П. Гузика експериментальної спеціалізованої загальноосвітньої школи-комплексу;
Калмичкова Лідія Анатолієвна, директор Харківської гімназії № 12 Харківської міської ради;
Кіриченко Світлана Володимирівна, директор Харківського ліцею           № 89 Харківської міської ради; 
Медреш Євген Валентинович, директор Харківської приватної гімназії «Очаг»;
Барановський Володимир Яремович, директор Лозівської загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів № 3 Харківської області;
Мелашенко Катерина Миколаївна, директор Боярської  загальноосвітньої школи № 1 Київської області;
Михайлова Стелла Євгенівна, директор Боярської загальноосвітньої  школи № 3 Київської області;
Руденко Наталія Миколаївна, директора Вишнівської загальноосвітньої  школи № 3 Київської області;
Козій Василь Васильович, директор комунального закладу Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницька загальноосвітня школа-інтернат»;
Остапчук Олександр Миколайович, директор Тернопільського навчально-виховного комплексу «Школа-ліцей  № 6 імені Назарія Яремчука».
Наукові керівники:         Г. М. Лактіонова
С. В. Ветров
Н. С.  Погрібна
Координатор        О. П. Номеровська

Экспертная комиссия

Витяг з протоколу № 20

засідання комісії з питань інноваційної діяльності та

дослідно-експериментальної роботи з проблем виховання,

розвитку дітей та учнівської молоді

у загальноосвітніх навчальних закладах

Науково-методичної ради з питань освіти

Міністерства освіти і науки України

 

від 06 квітня 2015 року

 

Слухали: заявку на проведення дослідно-експериментальної роботи за темою «Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті» на базі загальноосвітніх навчальних закладів України (наукові керівники: Лактіонова Г.М., доктор педагогічних наук, професор, старший науковий співробітник Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих НАПН України; Ветров С.В., кандидат технічних наук, президент Тьюторської асоціації України, міжнародний експерт з тьюторства; Погрібна Н.С., кандидат педагогічних наук, директор Криворізького гуманітарно-технічного ліцею   № 129, голова правління Тьюторської асоціації України).

Ухвалили: рекомендувати Міністерству освіти і науки України затвердити Заявку на проведення дослідно-експериментальної роботи за темою «Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті» на базі загальноосвітніх навчальних закладів України, Програму дослідно-експериментальної роботи на 2015–2020 роки та визначити базовими для експериментального дослідження загальноосвітні навчальні заклади: Криворізький гуманітарно-технічний ліцей  № 129, Криворізьку педагогічну гімназію, «Навчально-виховний комплекс № 12 «загальноосвітній навчальний заклад І ступеня – гімназія» Дніпропетровської міської ради, Харківську гімназію № 12, Харківський ліцей № 89, Харківську приватну гімназію «Очаг», Лозівську загальноосвітню школу № 3 Харківської області, Боярську загальноосвітню школу № 1, Боярську загальноосвітню школу № 3, Вишнівську загальноосвітню школу № 3 Київської області, Южненську Авторську М.П. Гузика експериментальну спеціалізовану загальноосвітню школу-комплексу, Тернопільську загальноосвітню школу № 6 імені Назарія Яремчука (відповідно до Положення про інноваційну діяльність, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000 № 522, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2000 за  № 946/5167 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 30.11.2012 № 1352).

 

Голова комісії,

академік НАПН України

                               І. Д. Бех

Наказ МОН

Звiт про завершення II этапу

СХВАЛЕНО
Комісією з питань інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи з проблем виховання, розвитку дітей та учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України
Протокол № 40 від 07 листопада 2017 р
Звіт
про завершення ІІ (концептуально-діагностичного) етапу
дослідно-експериментальної роботи за темою:
«Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті» на 2015–2021 роки
на базі загальноосвітніх навчальних закладів України
за вересень 2016 р. – серпень 2017 р.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 15.07.2015 р. № 764 «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітніх навчальних закладів України» та з метою дослідження й визначення оптимальних умов, які забезпечують постійний розвиток дитини при здійсненні педагогічної практики тьюторства, адаптованої до умов та можливостей сім’ї та закладів освіти України, розроблення концептуальної моделі закладу освіти, спрямованої на постійний розвиток учасників освітнього процесу, на базі Криворізького навчально-виховного комплексу № 129 «Гімназія-ліцей академічного спрямування» як базового для учасників проекту, проводиться дослідно-експериментальна робота за темою «Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті».
Згідно з планом роботи та програмою проведення ІІ (концептуально-діагностичного) було реалізовано наступні завдання:
  1. проведено діагностику учасників навчально-виховного процесу з метою виявлення їхніх індивідуальних особливостей та можливостей як суб’єктів власної діяльності та їхньої готовності до виконання дослідно-експериментальної роботи;
  2. розроблено механізм організаційно-діагностичного супроводу та інструментарію для відстеження результатів педагогічного експерименту;
  3. розроблено механізм оцінювання на всіх етапах експерименту;
  4. розроблено концептуальну модель закладу освіти, яка спрямована на постійний розвиток учасників навчально-виховного процесу;
За результатами дослідження  особливостей соціально-психологічної адаптації учнів, що активно використовують інформаційні освітні технології та ресурсну карту (за методикою К.Роджерса та Р. Даймонда), високому рівню адаптації відповідають  62% респондентів, середньому – 38%.
Відповідно до результатів анкетування батьківської громади, задоволеними навчальними досягненнями  своїх дітей є 67% респондентів. Задоволені діяльністю педагогів 72% батьків. Більш детально ознайомитися із проблемою впровадження тьюторської технології в освітній процес навчального закладу хотіли б 87% опитаних. Бажають брати активну участь у дослідницько-експериментальній діяльності гімназії-ліцею 23%, серед них майже всі (98% опитаних) хотіли б частково виконувати обов’язки тьютора в гімназії-ліцеї.
Перетворення, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і в освіті, актуалізують питання забезпечення високої якості підготовки випускників. Але однією з проблем, яка постає перед учителем сучасного закладу освіти, є низький рівень зацікавленості учнів, відсутність у них мотивації до отримання знань. Тому надзвичайно важливим стає завдання пробудити в дітях особисту зацікавленість у набутті знань, що знадобляться їм у житті.
Водночас, слід зауважити: різноманітні дослідження свідчать про те, що від освіти чекають більшої індивідуалізації, особистісної  орієнтованості, здатності до моделювання природовідповідних умов розвитку кожної дитини. Відповідаючи на таку потребу, заклади освіти прагнуть розширення меж власної діяльності, пошуку нестандартних форм і змісту роботи, що мають задовольнити потреби учасників освітнього процесу, та призвести до дійсного розвитку особистості дитини, озброїти її механізмом самостійного прийняття рішень, відповідальності за їхні наслідки, здатності до розв’язування проблем та їх вирішення. На наш погляд, одним із таких засобів є тьюторська діяльність, що, спираючись на свої давні історичні традиції, є інноваційною у відношенні до сучасних методів педагогічної практики. Таким чином, тьюторська діяльність, відповідаючи на виклики сьогодення, стає невід’ємною та необхідною складовою сучасного освітнього процесу. А розробка механізму організаційно-діагностичного супроводу та інструментарію для відстеження результатів педагогічного експерименту набуває особливого значення для ефективної організації роботи тьютора.
Під супроводом, на думку Є. І. Казакової, розуміється метод, який забезпечує створення умов для прийняття суб’єктом розвитку оптимальних рішень в різних ситуаціях життєвого вибору. При цьому субʼєкт розвитку визначається і як людина, що розвивається, і як система, що розвивається. Ситуація життєвого вибору – множинні проблемні ситуації, вирішуючи які дитина вчиться визначати для себе шлях прогресивного або регресивного розвитку.
Педагогічний супровід розвитку особистості носить комплексний характер, а саме: відображає механізми взаємодії людей в соціальній сфері, одночасово виступає в тимчасовій, просторовій та інституційній формі, може бути відображений за допомогою системно-структурних, процесуальних і діяльнісних характеристик.
Метою педагогічного супроводу є цілеспрямований розвиток особистості, що здійснюється за допомогою спеціальних педагогічних систем у їх інституційному оформленні.
Під механізмом («механізм» – система, що визначає порядок певного виду діяльності) педагогічного тьюторського супроводу ми розуміємо комплекс спеціальних педагогічних заходів, направлених на цілеспрямований розвиток особистості супроводжуваної людини через системну взаємодію всіх учасників освітнього процесу.
Для розроблення концептуальної частини експерименту нами вивчався механізм організаційно-діагностичного супроводу учня в рамках використання тьюторських технологій. Слід зазначити, що об’єктивна оцінка педагогічних явищ, процесів, об’єктів достатньо проблематична. Для забезпечення максимальної об’єктивності необхідний досконалий інструментарій для збору та оцінки інформації. Серед найвідоміших: спостереження, співбесіда, інтерв’ювання, анкетування, метод хронометрування, тестування, методи колективної роботи експертів, метод «мозкового штурму» тощо.
Найбільш ефективними для наших вимірювань стали такі емпіричні методи: вивчення досвіду, аналіз учнівської та учительської документації, педагогічні спостереження, опити, співбесіди, анкетування, тестування, визначення рейтингу, хронометрування робочого часу тьютора.
Опитування педагогів-організаторів Криворізького навчально-виховного комплексу № 129 «Гімназія-ліцей академічного спрямування» дало можливість зробити узагальнення, що серед позитивних змін, що відбулися в системі індивідуалізвціїї процесу освіти в закладі, слід відзначити зростання пізнавальної мотивації в учнів 10–11 класів. Серед недоліків роботи слід зазначити те, що значна кількість учасників експерименту виявилася неготовою до самостійної роботи над власним розвитком.
Слід зауважити, що проблема надійного опитування не вирішена повністю. Тому найважливіше, на наш погляд, розробляти систему методів самооцінюнювання, що забезпечить ефективність тьюторської підтримки.
З метою формування навичок рефлексії (тобто здатності думати про себе з метою здійснювати обмірковані  свідомі кроки) тьютора та тьюторантів було запропоновано затвердити такі обов’язкові документи, де фіксуються результати тьюторсько-педагогічного супроводу: протокол, аналітико-пошуковий щоденник тьютора та ментора, портфоліо особистісного зростання тьюторанта та індивідуальну ресурсну карту.
Процедура оцінювання в освіті завжди займала пріоритетне місце. Проте вона довгий час була примітивною і повʼязувалась лише з оцінюванням знань, умінь і навичок.
Педагогічну дійсність можна виміряти (оцінити) через якість і кількість. Якість традиційно розвивається через опис ознак, кількість ототожнюється з мірою числом. Оцінити – значить проаналізувати якісний стан обʼєкта, кінцевий результат певної діяльності.
На думку вченого О. Бондаря, механізм оцінювання – це система фіксації та реєстрації певних характеристик досліджуваного обʼєкта за допомогою різноманітних вимірювальних засобів.
Критерії якості педагогічних вимірювань (за К. Корсаком):
  1. Обʼєктивність.
  2. Надійність.
  3. Валідність.
Науковці стверджують, що, на жаль, жодна з відомих систем оцінювання не є абсолютно досконалою. В. А. Лисичкін, В. Л. Горєлов. Г. Тейл, Ф. Глазовський займалися класифікаціями засобів вимірювання. Проте й донині не створено жодної загальноприйнятої класифікаційної системи. Тому в процесі здійснення експериментальної роботи ми не дотримуємося певної класифікації. Але вірогідність якості оцінювання значною мірою залежить від компетенції експерта. Тому для забезпечення можливостей оцінювання діяльності тьютора, визначення оптимальності його діяльності було розроблено послідовність дій тьютора, яка складається з чотирьох етапів, та відтворюється у відповідних діях (Додаток 1).
Ми припускаємо, що залежно від виконання тьютором його функцій, виборів тьюторанта визначається ряд компетенцій тьютора у загальноосвітньому навчальному закладі: науковий керівник, освітній консультант, ментор, соціальний продюсер, тьютор професійного самовизначення, тьютор-куратор, тьютор-психолог тощо.
Для визначення специфіки тьюторської діяльності  було визначено мету тьюторської підтримки, яка полягає у тому, щоб забезпечити індивідуальний супровід учня, сприяти набуттю досвіду щодо вибору особистісних орієнтацій, актуалізації інтересів, як симптому і сигналу природних здібностей, допомогти у створенні та реалізації індивідуальних освітніх траєкторій.
Для досягнення визначеної мети необхідно розв’язати наступні завдання:
  • проаналізувати особистісні запити і вибори тьюторанта, його освітні мотиви та інтереси, виявити ступінь його зрілості щодо індивідуалізованої освіти;
  • встановити відносини взаємодовіри та взаємодії;
  • допомогти у виборі змісту співуправління розвитком особистості, пошуку можливих освітніх ресурсів для створення індивідуальної освітньої програми;
  • створити умови для формування основних особистісних компетентностей у тьюторанта щодо освітньої, комунікативної, інформаційної, творчої та інших видів діяльності;
  • забезпечити функціонування збагаченого освітнього середовища, яке у своєму розвитку прагне до надмірності для здійснення особистісних інтелектуальних чи культурологічних виборів тьюторанта;
  • сформувати у тьюторанта навички освітньої рефлексії;
  • залучати родини тьюторанта до оформлення освітнього замовлення.
З метою визначення меж тьюторської діяльності та забезпечення її відповідності нами з’ясовано функції тьюторського супроводу. До них належать: контрольно-діагностична; цілепокладаюча, мотиваційна, інформаційно-змістовна, організаційно-діяльнісна, технологічна, консультаційна, рефлексивна.
Ми навмисне вживаємо поняття «тьюторант» замість поняття «учень», тому що йдеться про наскрізний тьюторський супровід. У ролі тьюторанта може опинитись керівник закладу освіти, класний керівник, вчитель, учень, його батьки та ін.
Таким чином, створюється якісно нове комунікативне особистісно спрямоване середовище, під яким ми розуміємо сукупність системних взаємин учасників навчально-виховного процесу закладу освіти. Особистісно орієнтоване комунікативне середовище закладу освіти має специфічні характеристики, серед яких визначають такі:
  • особистість – найвища цінність;
  • зацікавленість в успішності та реальна підтримка кожного учасника освітнього процесу;
  • колективне прийняття рішень;
  • спільне вирішення проблемних ситуацій через їх обговорення та визначення оптимальних шляхів подолання проблем;
  • відсутність жорсткого управління, адміністративної вседозволеності;
  • знаходження позитивних результатів у будь-якому виді діяльності учасників навчально-виховного процесу, акцентування на них уваги та використання їх для подальшої реалізації інноваційних процесів;
  • персоналізований (індивідуальний) підхід до визначення коефіцієнту корисної дії кожного суб’єкта освітнього процесу з обов’язковим визначенням та популяризацією позитивних наслідків діяльності;
  • відповідальність учасників навчально-виховного процесу за прийняття рішень та їх наслідки;
  • забезпечення механізму визначення ефективності особистісно орієнтованого підходу до управління, накопичення потенціалу форм і методів управлінської діяльності.  В результаті її реалізації утворюється своєрідна комунікативна мережа зв’язків суб’єктів тьюторської діяльності (Додаток 2).
Створення такої комунікативної площини, яка реалізується через сукупність системних стосунків учасників освітнього процесу, за своїм змістом відповідає вимогам інноваційної управлінської діяльності, яка є підтримуючою за своєю сутністю та спрямована на практичне використання наукового, науково-практичного та інтелектуального потенціалу для отримання якісно нового освітнього продукту (педагогічної інноваційної технології), задоволення потреб соціуму і держави у здійсненні сучасної освітньої діяльності.
З метою вдосконалення педагогічної та освітньої діяльності закладу освіти необхідно забезпечити якісну теоретичну підготовку учасників експерименту. У зв’язку з цим план роботи «Корпоративного університету» (внутрішньої системи підготовки педагогічних кадрів) було приведено у відповідність до програми експериментальної діяльності. У 2016–2017 навчальному році функціонувала експериментальна робоча група, було проведено ряд засідань «Корпоративного університету»:
03 листопада 2016 року вдруге відбулися Осінні педагогічні сезони «Сучасна освіта та родинне виховання»; (проводила Погрібна Н. С., кандидат педагогічних наук);
10 січня 2017 року – психолого-педагогічний семінар «Особистісний розвиток та соціалізація особистості шляхом застосування  тьюторських технологій» (проводила психолог ліцею Левченко Г. П.);
14 березня 2017 року – науково-практичний семінар «Відображення тьюторських практик у навчально-виховному процесі ліцею» (проводився керівником Тьюторської асоціації Вєтровим С. В., кандидатом технічних наук).
06 квітня 2017 року проводилася серія відкритих заходів «Єдиний методичний день (серія відкритих тематичних заходів) «Як навчати по-новому? Засоби індивідуалізації навчання» (проводилися педагогами ліцею).
На основі здійсненого теоретичного аналізу сучасних підходів до створення концептуальної моделі закладу освіти та способів її реалізації нами розроблена концептуальна модель закладу освіти, що спрямований на постійний розвиток.
Теоретичні аспекти поняття концепції досліджувалися багатьма вченими, серед яких В.А. Рижко, Л.Ф. Спірін, Є.В. Яковлєв та Н.О. Яковлєва.
Ми поділяємо точку зору В. А. Рижко, який вважає, що концепція задає смислове поле створення теорії, є не тільки структурою будови, що ідентифікується з його логічними якостями, але й несе соціокультурні смисли, виражає взаємодію не тільки суб’єкта  та об’єкта, а й суб’єкт – суб’єктні стосунки (В. А. Рижко, 4, с.2-3). До структури концепції належать:
  • Ціннісно-цільові орієнтири;
  • Теоретико-змістовне наповнення;
  • Нормативна модель реалізації.
Соціокультурний аспект – це співвідношення проблем дослідження із культурою у поєднанні з базовими цінностями: ідея, мета, понятійно-категоріний апарат.
Педагогічні факти, явища – це ціннісний аналіз дослідження, система теоретичних знань та закономірності, принципи теоретичної моделі.
Практичний аспект педагогічно концепції – це загальне уявлення про те, яким повинен бути зміст та процес навчально-виховного процесу, як його здійснити та перетворити.
У перекладі з латинської поняття «модель» означає міру, зразок, примірник чого-небудь. У дослідженнях голландських вчених вона визначається як дійовий інструмент для конструювання майбутніх ситуацій, знаходження альтернатив у розвитку школи з урахуванням основи – зв’язку між освітою і організацією.
Отже, наша концептуальна модель закладу освіти – це  інноваційна особистісно-орієнтована система освіти, в основі якої знаходиться безліч різноманітних видів освітньої діяльності, в результаті експлуатації яких учень має можливість визначити власні інтереси, нахили, здібності, обрати шляхи їх реалізації для самовизначення.
Це специфічний освітній процес, що реалізується через відповідні освітні модулі, забезпечує особистісну природовідповідну  освіту, гарантує інтелектуальне, фізичне, моральне та духовне зростання особистості.
Розроблена нами модель є багатокомпонентною та конвергентною. ЇЇ компоненти є логічно обумовлені, ієрархічно пов’язані,  Першим компонентом (складовою) у її структурі є концептуальний рівень. У перекладі з латинської “концепція – це система поглядів, таке чи інше розуміння явищ, процесів або єдиний, визначальний замисел, головна думка будь-якого твору, наукової праці.» [135, с. 252];  система доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище, світогляд, світорозуміння, погляди, переконання [91, с. 321]. (Додаток 3).
Головна ідея моделі полягає у реалізації філософії тьюторської діяльності, а саме: розширення та розповсюдження на освітній простір предметної, соціальної та антропологічної складової, за допомогою яких може відбутися зростання особистості дитини у трьох вимірах одночасно. Під предметною складовою розуміється зміна меж досліджуваного матеріалу за рахунок інших предметних областей. Під соціальною складовою розуміється аналіз інфраструктури освітніх пропозицій в контексті їх ресурсів, а також формуванням індивідуальної освітньої траєкторії. Під антропологічним розширенням розуміється сукупність освітніх цілей, потреб, особистісних якостей, цілей, інтересів і здібностей.
Запровадження змісту тьюторської діяльності зумовило створення специфічного якісного нового освітнього простору, його центром є авторська особистісно зорієнтована освітня модель «Розвиток».
Зміст моделі реалізується в наступних освітніх модулях:
І модуль – інваріативний. У зміст модуля входять обов’язкові предмети інваріативної частини навчального плану, профільні предмети.
ІІ модуль – варіативний. Зміст модуля складають профільні заняття, факультативні, індивідуально-корегуючі заняття, практикуми тощо.
ІІІ модуль – здоров’єзберігаючий. Зміст модуля складають прогулянки, спортивні ігри,  уроки охорони здоров’я, фізкультури, хореографії, рухливі перерви.
ІV модуль – розвиваючий. Реалізується за рахунок годин світової  художньої культури, християнської етики, гурткової роботи, студій випереджаючої освіти, науково-дослідницьких лабораторій тощо.
V модуль – рефлексивний. Складається з самопідготовки учнів, проведення практикумів та індивідуально-корегуючого навчання.
Функціонування даної моделі поступово спровокувало створення в її межах відкритого збагаченого освітнього середовища « Сад – Соти», яке в своєму розвитку прагне до надмірності з метою задоволення освітніх та особистісних потреб, інтересів, здібностей та нахилів учасників навчально-виховного процесу, і через яке реалізується  система додаткової освіти. Проект «САД=Соти» реалізується в 4 модулях. Графічно ми представляємо його у вигляді ресурсної карти. Кожна сота відображує один з видів діяльності. При цьому соти можуть розширюватися або інтегрувати одна в одну. Існують ы вільні соти, які чекають на новий запит батьків та учнів. Можна сказати ми вирішуємо проблему постійного розширення освітнього середовища ліцею.
Ліцей пропонує учням 117 видів занять, в яких займаються активною інтелектуальною, творчою, благодійною та іншими  видами діяльності більше як 82% учнів. Велике занепокоєння викликають ці 18 %, які знаходяться в пасиві. Для них існує спеціальна Творча сесія та програма залучення до проектної діяльності.
В ліцеї активно впроваджується проектна діяльність, до якої долучаються всі, починаючи з членів адміністрації та закінчуючи учнями.
Протягом останніх трьох років запроваджено такі проекти керівників ліцею: «Читаємо разом», «Ліцей  без розкладу», «Літні профільні школи», «Творча сесія», «Педагогічні сезони», україно-польський проект «Наукові пікніки в Україні», Міжнародний проект «Школи: партнери майбутнього».
Таким чином, запровадження тьюторської діяльності в роботу закладу освіти перетворює його в сучасний інноваційний заклад, що пропонує учням велику кількість різноманітних інтелектуальних, творчих та інших виборів, сприяє розвитку в учнів таких рис, як самостійність, відповідальність, здатність прийти на допомогу, небайдужість, активну життєву позицію. Спонукає їх до особистісної зрілості, впливає на їх постійний розвиток та особистісне зростання. Крім того, розповсюдження в закладі освіти якісно нового підходу впливає на зміну традиційної педагогічної парадигми, переводить учителя в стан дослідника, здатного знаходитись у стані постійного пошуку, вибору, сприяє досягненню високих результатів у будь-яких видах діяльності учнів та вчителів, перетворює заклад освіти в сучасно відповідний авторитетний заклад освіти з високим рівнем довіри у батьків.
Звіт про завершення ІI етапу експерименту заслуханий та обговорений на засіданні науково-методичної ради ліцею (Протокол № 4 від 06.06.2017 р.). Видано наказ № 203 від 08.06.2017 «Про підсумки науково-методичної роботи з педагогічними кадрами ліцею у 2016–2017 навчальному році» та наказ № 210 «Про результати роботи на ІI етапі дослідно-експериментальної роботи».
Тьюторською асоціацією України (Президент Вєтров С. В., кандидат технічних наук) проведено Першу Всеукраїнську тьюторську конференцію (8 лютого 2017 року, м. Київ, Київський міський будинок вчителя) на тему: «Тьюторство як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті». Організаторами конференції стали Тьюторська асоціація України, Інститут модернізації змісту освіти, КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти», Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Український педагогічний клуб.
Завданням науково-практичної конференції було обмін думками і  досвідом тих, хто почав або починає освоювати тьюторство, узгодження розуміння сутності та принципів тьюторства як методології і технології, обговорення можливих спільних проектів, мета яких – упровадження тьюторства в систему освіти України. У конференції взяло участь 110 фахівців з десяти регіонів України.
Напрями роботи конференції:
  1. Тьютор у філософсько-антропологічних рефлексіях.
  2. Тьюторська технологія: традиції та інновації.
  3. Науково-методичний контекст та проблеми підготовки тьюторів у системі вищої освіти.
  4. Тьюторство як професійно-педагогічна позиція.
  5. Тьюторство в системі вищої освіти.
  6. Тьюторство в культурній та соціальній сферах.
  7. Організаційно-педагогічні умови професійної діяльності тьютора в загальноосвітньому навчальному закладі.
  8. Тьюторство в системі інклюзивної освіти.
  9. Тьюторство в сімейній освіті.
На конференції обговорено широкий спектр питань щодо тьюторської тематики і заслухано доповіді:
Освітня доктрина майбутнього (Нікітін В. А., доктор культурології), Тьюторство як антропопрактика і нова освітня позиція (Ветров С. В., к.т.н.), Використання тьторських технологій в процесі оновлення сучасної української школи (Погрібна Н. С., к.п.н.), Експеримент як шлях до становлення професії «тьютор» (Кириленко С. В., к.п.н.), Розбудова системи підготовки фахівців до здійснення тьюторської діяльності (Москальова. Л. Ю., д.п.н.), Роль тьютора в індивідуальному розвитку особистості майбутнього педагога дошкільної освіти (Роганова М. П., д.п.н.), Тьюторство та коуч – сучасні антропопрактики (Зоц. В. М., к.п.н.), Тьюторські технології в діяльності практичного психолога (Гаркавенко З. О., к.психол.н.), Тьюторство як засіб формування у майбутніх педагогів покликання до педагогічної та наукової діяльності (Пащенко Д. І., д.п.н.), Специфіка організації тьюторського супроводу учнів старшої школи (Осадча К. П., к.п.н.), Імпровізація в хореографії як основа реалізації тьюторської ідеї (Шабаліна О. М., кандидат мистецтвознавства), Змішане навчання: досвід міжнародних Edu Workshop (Жук М. В., к. філософ. н.) та інші.
Громадська професійна організація «Тьюторська асоціація України (ТАУ)» (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 03.10.2013), Науково-освітній центр «Платформа відкритої освіти» (Єдиний державний реєстр юридичних осіб) у рамках Всеукраїнського експерименту «Тьюторська технологія як засіб реалізації  принципу індивідуалізації в освіті» прийняли рішення про створення Інституту індивідуалізації і тьюторства.
Цілями створення Інституту є:
  • розроблення вітчизняних і адаптація зарубіжних методологій, технологій та інструментарію для тьюторського супроводу в різних сферах освітньої діяльності;  
  • проведення експертизи і надання консультативної підтримки освітнім практикам, які реалізують принцип індивідуалізації;  
  • розроблення навчальних програм і підготовка тьюторів для закладів загальної середньої, вищої освіти, сімейної та інклюзивної освіти, соціальних і культурних проектів;  
  • допомога в розробленні моделей освітніх проектів та приватних навчальних центрів, проведення гуманітарної експертизи, тьюторського супроводу навчальних закладів і освітніх центрів;  
  • узагальнення та поширення тьюторського досвіду, організація подій, у фокусі яких реалізується принцип індивідуалізації;  
  • видавнича та просвітницька діяльність.
Підготовка тьюторів не може бути успішною в традиційній моделі педагогічної освіти. Тьюторів необхідно навчати в тьюторській ідеології із дотриманням тьюторської технології.
Виділимо особливості тьюторської освіти.
1.Тьюторство не є педагогічною технологією в чистому вигляді. Воно базується і «виростає» з антропології – науки про людину. Тьюторство – це антропопрактика, практика роботи з людиною, що орієнтована на її розвиток. Антропопрактики засновані на уявленні про три модуси – необхідності, дійсності та можливості. Модус необхідності передбачає антропопрактики інституалізації. Людина будує своє ставлення до соціальних форм організації світу, засвоюючи ті чи інші соціальні традиції. Модусу дійсності відповідають антропопрактики актуалізації. Модусу можливості властиві антропопрактики самовизначення. Їх ключове завдання – формування ставлення людини до практичної діяльності. Така система координат дозволяє вибудувати ефективну взаємодію тьютора і тьюторанта на «шляху до себе».
  1. Тьюторство – перш за все методологія, що розвинулася в технологію. Тьютор має чітко засвоїти основи побудови логіки та здорового глузду тьюторської діяльності як діяльності, орієнтованої не на передачу знань і зразків культури, а на взаємодію однієї людини з іншою, з її інтересами, очікуваннями, сумнівами і пошуками себе, свого життєвого шляху. Ми всі вийшли з педагогічного світу, немов з «гоголівської шинелі», ми завжди вчилися і працювали в соціокультурній парадигмі, в напрямі від культури до дитини. Тьюторство – з іншого системи, воно знаходиться в парадигмі антропологічній – від дитини до культури. Є небезпека «зісковзування» в «педагогічнiсть», тому тверда методологічна позиція тьютора дуже важлива.
  2. За великим рахунком тьюторству не можна навчити, тому що в ньому немає заздалегідь визначеного алгоритму дій, тьюторством можна «захопити». Тьюторство як світогляд і спосіб діяльності не передається, а вирощується. Це максимально неформалізована професія. Образно кажучи, кожен тьютор більш індивідуальний, ніж вчитель. Життєва позиція, світогляд, індивідуальний стиль для тьютора первинні, а методи, прийоми і інструменти вторинні. У цьому тьютор схожий на талановитого вчителя.
  3. Тьюторство формується тільки в практичній діяльності. Щоб стати тьютором, треба буквально з першого дня навчання вже працювати ним, ставати в тьюторську позицію. До речі, такий підхід практикував ще у 80-і роки ректор Полтавського педінституту (згодом міністр освіти України) Іван Андрійович Зязюн. Студенти першого курсу починали працювати стажерами в середніх школах, теоретичне навчання йшло паралельно з освоєнням практичної діяльності. Ми плануємо, що після першого модуля теоретичної підготовки слухач Інституту індивідуалізації і тьюторства розпочне практичну тьюторську діяльність за тьюторського супроводу фахівців Iнституту, будучи, водночас, і тьютором, і тьюторантом.
  4. Тьюторство – це розмова про майбутнє. Педагог несе в собі зразок культури і зразок дії. Культура – це інформація, накопичена в минулому, оформлена у форматі знання. Завдання вчителя – передати молодому поколінню досвід попередніх поколінь. Тьютор несе в собі два інших зразка – пошуку знань і самовизначення, пошуку тих знань, яких поки що у дитини немає. Це погляд у майбутнє, набуття досвіду самовизначення сьогодні з прицілом на завтрашні складні ситуації, в яких може опинитися тьюторант, і які нам допоки невідомі. Досягти стійкості в сьогоднішньому мінливому і багато в чому непередбачуваному житті можна, якщо навчитися спиратися на два крила – засвоїти культуру минулого і набути досвід самовизначення в ситуаціях невизначеності, з якими нам доведеться зустрітися у майбутньому. Сучасна освіта – це поєднання роботи вчителя-предметника (носія культури) і тьютора (який супроводжує дитину в її індивідуальній освіті).
  5. Тьютор мусить володіти певним набором якостей, серед яких основними є:  емпатія (усвідомлене співпереживання емоційного стану іншої людини без втрати відчуття зовнішнього походження цього переживання); уміння встановлювати довірливі стосунки з дитиною; розуміння того, що він не пропонує дитині шлях, а супроводжує її на шляху, який дитина вибрала сама відповідно до своїх внутрішніх мотивів і інтересів (щодо тьюторанту тьютор завжди робить крок другим, але першим – щодо освітнього середовища, в якому знаходиться дитина; завдання тьютора робити середовище надлишково насиченим освітніми предметами, програмами, щоб підвищити ймовірність для дитини зробити перший крок в бік реалізації свого інтересу). Тьюторство ефективне там, де в дитини є право вибору, – в просторі свободи. Але навчити користуватися свободою може тільки вільна (перш за все внутрішньо) людина.
  6. Тьютора, як уже було зазначено, не можна підготувати за традиційною (педагогічною) моделлю. «Виховувати» тьютора можна тільки в тьюторському середовищі. Це означає, що навчальний простір має бути освітньо надлишковим; у кожного слухача (студента) має бути персональний тьютор; шляхом проб та їх аналізу вибудовується індивідуальна освітня програма (у цьому розумінні під час навчання тьюторству спочатку немає підручника. Підручник «пишеться» тьюторантом разом із тьютором, з педагогами і формується до закінчення курсу. Скільки учнів, стільки і підручників).
З огляду на ці особливості нами розроблена схема і програма підготовки тьюторів, яка спирається на історичну європейську традицію тьюторства, в її розробці використані такі ідеї та праці: технологія розвитку субʼєкта, заснована на принципах свідомості та самосвідомості академіка НАПН України І. Д. Беха, методологічні підходи самоорганізації  в стрімко мінливому світі та ідеї персоналітету доктора культурології В. А. Нікітіна (Київ), концепція та модель тьюторства Міжрегіональної тьюторської асоціації на чолі з професором Т. М. Ковальовою, теорія гуманітарних систем кандидатів наук Е. Н. Гусинського і Ю. І. Турчанінової (Хʼюстон), принципи імовірнісної освіти доктора психології О. М. Лобка (Єкатеринбург), ідеї і практика монтессорi-педагога О. О. Хiлтунен (Хельсінкі)  , філософія гуманної педагогіки академіка РАО Ш. О. Амонашвілі, ідеї персоніфікації народного вчителя України М. П. Гузика (Одеса), методика безконфліктного навчання народного вчителя СРСР, професора В. Шаталова (Донецьк) та інших вітчизняних і зарубіжних фахівців.
У 2017–2018 навчальному році Інститут планує запровадити навчання стаціонарної та дистанційної форми за однорічною експериментальною програмою підготовки тьюторів. Початок занять у жовтні 2017 року.
Результати роботи учасникiв експерименту
Криворізька педагогічна гімназія Криворізької міської ради Дніпропетровської області (директор Прокоп’єва Т. М., координатор експериментальної роботи Кушнір О. І., заступник директора з наукової роботи.)
Тема експериментальної роботи в рамках всеукраїнського експерименту – «Створення та реалізація моделі розвитку загальноосвітнього навчального закладу з використанням тьюторської педагогічної практики».
  • Концептуальні положення
Об’єкт дослідження: процес розвитку дитини в гімназії та в сім´ї.
Предмет дослідження: умови, що забезпечують постійний розвиток закладу освіти на підставі застосування тьюторської педагогічної практики.
Завдання дослідження: перевірити шляхом експерименту можливості творчого використання технології тьюторства в навчально-виховному процесі гімназії, запровадити плани індивідуальної роботи з питань використання виховного потенціалу тьюторства, проаналізувати психолого-педагогічні дослідження щодо розвитку дитини та ролі тьюторської практики при цьому; розробити нормативно-правові документи, які регламентують діяльність тьютора; розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити доцільність тьюторської технології, виявити основні групи ризиків, які впливають на гальмування розвитку особистостей учнів при застосуванні тьюторської технології.
Прогнозований результат: індивідуалізація освітнього процесу як основної умови реалізації потенціалу особистості, зростання професійної майстерності та творчого потенціалу вчителів, підвищення рівня конкурентоспроможності гімназії, постійний розвиток закладу на підставі здійснення педагогічної практики тьюторства, ефект тьюторського супроводу учнів під час переходу з початкової ланки до середньої підвищиться при врахуванні індивідуальних особливостей у процесі створення тьюторських пар.
Науковий проект покликаний розробити імітаційно-ігрові  ситуації, які можуть бути використані тьюторами в роботі з учнями, вирішити суперечність між цілями та засобами сучасної освіти, виявити та розвивати інтереси учнів, використовуючи їх у процесі навчання.  
  • Науково-методичне забезпечення
Дослідження вчених переконливо доводять, що індивідуальні особливості учнів визначають характер навчальної діяльності дітей. Так, за даними Д. Б. Богоявленської, люди зі слабкою нервовою системою схильні до репродуктивної інтелектуальної активності, а з сильною – до творчості. За дослідженнями Л. А. Вяткіної, у «слабких» переважає зорова орієнтація, а в «сильних» – рухова. Це відбувається через те, що діти з сильною нервовою системою підсвідомо створюють неповну орієнтаційну картину дій, яка доповнюється у перебігу самого вирішення того чи іншого завдання, а в дітей зі слабкою нервовою системою перед самим розв’язуванням завдання спочатку виробляється уявний план дій. Г. Айзенк виявив, що екстраверти на екзаменах більш активні та швидше включаються в роботу, ніж інтроверти. Але хоч інтроверти і повільні, проте постійні в досягненні поставленої мети. На підставі цих тверджень робимо висновок, що кожен учень унікальний, тому врахування індивідуальних особливостей є найголовнішою умовою в успішному навчанні, тьюторському супроводі. Враховуючи індивідуальні особливості тьютора та тьюторанта, створюється можливість для створення ефективних тьюторських пар, тобто таких, що реалізують освітнє завдання швидше та з вищими показниками. Адже темп роботи, звичні умови, специфіка етапів навчальної діяльності, як засвідчив аналіз наукової літератури, дійсно впливає на характер учіння та визначає його індивідуальний стиль.
  • Соціально-психологічне забезпечення
Учені вважають, що вперше тьюторство зʼявилося з появою перших європейських університетів. За Н. В. Рибалкіною, таке явище, як тьюторство, зародилося ще з XIV століття, а саме в Оксфорді та Кембриджі. До кінця XVI століття цей феномен став більш популярним серед студентів. А вже в XVII столітті тьюторська методика офіційно визнається частиною англійської університетської системи, поступово витісняючи професорську. Таке положення тьюторства збереглося і в наш час. Наприклад, до практики вітчизняної освіти тьюторство дійшло наприкінці 1980-х років під час оновлення всієї системи освіти. Ми бачимо, що сучасна шкільна освіта вимагає розвитку пізнавальної активності, самостійності учнів, відстеження динаміки розвитку їхніх пізнавальних інтересів. Але вирішення всіх цих завдань потребує впровадження нової додаткової технології педагогічного супроводу. Таким чином був створений тьюторський супровід, який надає змогу вирішити суперечність між цілями та засобами сучасної освіти, дозволяє виявляти та розвивати інтереси учнів, використовуючи їх у процесі навчання.  
Отже, тьюторський супровід є індивідуальним, за допомогою якого тьюторант має можливість знайти те, що його цікавить, розвивати власні індивідуальні ресурси, адаптуватися при переході з однієї ланки освіти до іншої, він передбачає роботу з батьками. До цієї системи індивідуальної освіти входить те, що учень може мати особисту освітню програму, яка підходитиме тільки йому. Для розвитку навчальної діяльності, соціальної практики та освітньої рефлексії учень має скласти свою індивідуальну освітню програму. Дорослий, який може це забезпечити, і є тьютор.
  • Результати впровадженої роботи
Одним із дієвих засобів ефективної адаптації учнів до навчання ми розглядаємо тьюторство. Тьюторство слід розуміти як освітню систему, яка ґрунтується на принципі індивідуалізації та передбачає форму роботи в тьюторській парі; тьюторський супровід – це індивідуальний супровід, за допомогою якого тьюторант має можливість знайти те, що його цікавить, розвивати власні індивідуальні ресурси, адаптуватися при переході з однієї ланки освіти до іншої, передбачає роботу з батьками; тьютор – історично сформована особлива педагогічна позиція, яка забезпечує розробку індивідуальних освітніх програм учнів і супроводжує процес індивідуальної освіти в школі; тьюторант – учень, який отримує тьюторську допомогу.
Завдання тьютора полягає в налаштуванні учня на інтерес до навчання та стимулювання до саморозвитку. При цьому головна умова ефективного тьюторства полягає у врахуванні індивідуальних особливостей тьютора і його вихованця. В основу тьюторства покладена відкритість освіти, яка передбачає розгляд усіх соціальних контактів як потенційно освітніх. Учителі гімназії в тісній співпраці з викладачами Криворізького державного педагогічного університету під керівництвом доктора психологічних наук Зої Михайлівни Мірошник з вересня 2015 року приєдналися до мережі загальноосвітніх навчальних закладів у рамках дослідно-експериментальної роботи. Сформованою творчою групою (11 педагогів) для дослідницько-експериментальної роботи було доведено, що виразником ефективності тьюторського супроводу є динаміка показників навчальної успішності тьюторантів, яку ми досліджували методом експертних оцінок, тобто підсумковим оцінюванням навчальних предметів упродовж першого семестру.
Загалом тьютор проектує події,  підтримує освітній інтерес учня, організовує включення дитини в проектну, ігрову, авторську діяльність у перебігу основної або додаткової освіти, допомагає в реалізації освітньої ініціативи. Він ділиться досвідом свого власного шкільного життя, таким чином допомагаючи віднайти шлях виходу з певної ситуації, труднощів. У рамках роботи на І (підготовчому) та ІІ (концептуально-діагностичному) етапах була опрацьована наукова література вітчизняних та зарубіжних вчених з питань тьюторської технології, розроблений пакет діагностичних матеріалів для дослідження процесу соціалізації учнів в умовах індивідуалізації освіти, проведений діагностичний мінімум педагогічного колективу щодо визначення готовності роботи на засадах тьюторської технології, проведена підготовча теоретична робота з учнями старших класів щодо впровадження елементів тьюторського супроводу в освітній процес.
Адаптація є складним процесом пристосування людини до умов, що змінюються. Адаптація супроводжує людину все її життя, однак має свої специфічні детермінанти на кожному етапі. Так, адаптація учнів до нових умов навчання і виховання, спричинених переходом до основної школи визначається позицією вчителя в побудові взаємин з учнями, а також в готовності учня до перебудови власного шкільного життя та взаємин з однолітками та дорослими.
Виходячи з аналізу технології тьюторського супроводу, нами було виділено та проаналізовано дві педагогічні умови його ефективності: урахування індивідуальних особливостей у процесі створення тьюторських та моделюванні імітаційно-ігрових ситуацій.
На ІІІ – Формувальний етап (вересень 2017 р. – серпень 2019 р.) –  поставлено наступні завдання:
визначення особливостей тьюторської підтримки в умовах навчально-виховного процесу;
впровадження індивідуально-особистісних навчальних планів учнів;
аналіз та корекція індивідуальних навчальних траєкторій тьюторантів;
підвищення тьюторських компетентностей вчителів через систему науково-методичної роботи;
розробка науково-методичного забезпечення експериментальної роботи;
вивчення психологічного аспекту взаємодії та співпраці тьюторантів, їхніх батьків та тьюторів;
створення власного інформаційного науково-методичного банку експериментальної діяльності та забезпечення його постійного розвитку;
визначення основних функціональних обов’язків тьютора та можливостей тьюторських технологій щодо забезпечення постійного особистісного розвитку учнів, їхнього морального зростання;
розробка та перевірка доцільності і оптимальності умов, які забезпечують розвиток особистості на підставі тьюторської технології;
виявлення та перевірка чинників, які впливають на доцільність та оптимальність умов для забезпечення розвитку закладу освіти на підставі тьюторської технології;
розробка нормативних документів для легалізації тьюторської спеціальності в українській системі освіти;
створення он-лайн університету для підготовки тьюторів;
організація та проведення тьюторських сесій, конференцій, майстер-класів;
висвітлення результатів тьюторської практики у педагогічній пресі та наукових виданнях;
аналіз психолого-педагогічних досліджень з метою розвитку учнів та визначення при цьому ролі тьюторської практики;
визначення змісту та специфіки педагогічної практики тьюторів в умовах національної системи освіти;
розробка тьюторських технологій, адаптованих до специфіки діяльності закладу освіти;
створення тьюторської спільноти у відкритому освітньому просторі;
розробка та видання посібника з розробки та моделювання основних напрямів діяльності тьюторів.
 
Наукові керівники:  
  
кандидат технічних наук,
Президент Тьюторської асоціації України
                                                               
      С.В.Ветров
кандидат педагогічних наук,
директор Криворізького навчально-виховного
комплексу №129 «Гімназія-ліцей
академічного спрямування»
Криворізької міської ради,  голова правління
Тьюторської асоціації України
     Н.С.Погрібна
Координатор     
кандидат філософських наук
      
Н.І.Семчук
                                                                              
Протокол по 2 этапу
Письмо МОН по 2 этапу

ПЛАН РОБОТИ ІІІ етапу дослідно-експериментальної діяльності за темою «Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті» на 2015 - 2020 роки

СХВАЛЕНО

Комісією з питань інноваційної діяльності

та дослідно-експериментальної роботи з проблем

виховання, розвитку дітей та учнівської молоді

у загальноосвітніх навчальних закладах

Науково-методичної ради з питань освіти

Міністерства освіти і науки України

Протокол № 40 від 07 листопада 2017 р.

 

ПЛАН РОБОТИ

ІІІ етапу дослідно-експериментальної діяльності

за темою «Тьюторська технологія як засіб реалізації принципу індивідуалізації в освіті»

на 2015 – 2020 роки

(Наказ міністерства освіти і науки України від 15.07.2015 № 764)

 

III.  Формувальний етап (вересень 2017 – серпень 2019 року)

 

№ з/пЗміст роботиТермін виконанняОчікуваний результатВідповідальний
1Апробація концепції тьюторської підтримки в освітньому процесі закладулистопад 2017 – квітень 2018 рокуСтворення тьюторської технології в освітньому процесіПогрібна Н.С., директор ліцею, Волочаєва О.М., заступник директора з навчально-виховної роботи
2Створення ресурсної освітньої карти (учня, класу, ліцею)листопад 2017 – серпень 2018Зростання ефективності тьюторської підтримкиСамойлова Н.В., заступник директора з навчально-виховної роботи
3Апробація індивідуальних освітніх планів учнів, аналіз та корекція індивідуальних освітніх траєкторій тьюторантівквітень – листопад 2018 рокуІндивідуально-особистісні освітні  плани учнівСамойлова Н.В., заступник директора з навчально-виховної роботи
4Розроблення положення про менторську діяльність. Організація роботи менторів: створення робочої групи менторів, затвердження графіку їх роботи, проведення навчальної сесії, моніторинг ефективності їх роботиВересень

2018 – серпень 2109 року

Зростання ефективності тьюторської підтримки, урізноманітнення варіантів тьюторської діяльностіСамойлова Н.В., заступник директора з навчально-виховної роботи
5Проведення засідання наукової сесії корпоративного університету Впродовж етапуПідвищення тьюторських компетентностей педагогів Волочаєва О.М.Самойлова Н.В., заступники директора з навчально-виховної роботи
6Організація роботи «Батьківського клубу». Сімейна дискусія «Засоби підтримки та супроводу особистості в умовах тьюторського супроводу»Впродовж етапуПідвищення тьюторських компетентностей суб’єктів освітнього процесу  Мирна Д.В., практичний психолог, Козаченко Н.С., заступник директора з виховної роботи
7Моніторинг взаємодії та співпраці тьюторантів, їхніх батьків, тьюторів та менторів (психологічний аспект)Листопад 2018 – серпень 2019 рокуУдосконалення системи тьюторської підтримки Мирна Д.В., практичний психолог
8Висвітлення результатів тьюторської практики у педагогічній пресі та наукових виданнях. Підготовка друкованих матеріалів Впродовж етапуНаукові та просвітницькі статтіАдміністрація та практичний психолог
9Розроблення різноманітних тьюторських практик, адаптованих до специфіки діяльності закладу освітиСічень 2019 р.Відбір кращих тьюторських практик.Волочаєва О.М.

Самойлова Н.В., заступники директора з навчально-виховної роботи

10Розроблення проектів «Портфоліо тьюторів», «Портфоліо тьюторанта»Вересень 2018 – квітень 2019 Впровадження кращих тьюторських практик.Адміністрація та практичний психолог
11Моніторинг ефективності впровадження тьюторських практик та їх впливу на зростання рівня освітнього процесуСічень 2019 – серпень 2019Відбір тьюторських методів роботи.Волочаєва О.М.

Самойлова Н.В., заступники директора з навчально-виховної роботи

12Реалізація та моніторинг технологічної карти «Послідовність дій педагогів-організаторів класу»Вересень 2018 – квітень 2019Створення умов для діяльності педагогів-організаторів класу щодо здійснення тьюторської підтримки.Погрібна Н.С., директор ліцею, Волочаєва О.М., заступник директора з навчально-виховної роботи
13Розроблення додаткових функціональних обов’язків заступників директора в умовах здійснення тьюторської підтримкиВпродовж етапуСтворення умов для діяльності педагогів-організаторів класу щодо здійснення тьюторської підтримки.Погрібна Н.С., директор ліцею, Волочаєва О.М., заступник директора з навчально-виховної роботи
14Розробка нормативних документів для легалізації тьюторської спеціальності в українській системі освітиБерезень

2019

Пакет нормативних документів для легалізації тьюторської спеціальності в українській системі освітиВетров С.В.
президент ТАУ, Погрібна Н.С., директор ліцею
15Створення приватного Інституту індивідуалізації та тьюторстваЖовтень

2018

Дистанційний інститут для підготовки тьюторівВетров С.В.
президент ТАУ
16Організація та проведення тьюторських сесій, конференцій, майстер-класів по регіонах УкраїниЖовтень 2017 – квітень 2019Серія тьюторських сесій, конференцій, майстер-класів по регіонах УкраїниВетров С.В.
президент ТАУ
17Висвітлення результатів діяльності ТАУ у педагогічній пресі та наукових виданняхЖовтень 2017 – квітень 2019Наукові та просвітницькі статтіВетров С.В.
президент ТАУ, Погрібна Н.С., директор ліцею
18Розширення за рахунок учасників експерименту тьюторської спільнотиЖовтень 2017 – квітень 2019Пошук в кожному регіоні базової школи-партнера з метою розширення тьюторського досвідуВетров С.В.
президент ТАУ
19 Проведення літнього університету тьюторстваЧервень 2019Проведення громадсько-освітньої експертизи розробок експериментуВетров С.В.
президент ТАУ, Погрібна Н.С., директор ліцею
20Розробка та видання посібника з розробки та моделювання основних напрямів діяльності тьюторівТравень

2019

Посібник з розробки та моделювання основних напрямів діяльності тьюторівВетров С.В.
президент ТАУ, Погрібна Н.С., директор ліцею
21Підбити підсумки ІІІ (формувального) етапу дослідно-експериментальної роботиВересень 2017Звіт про завершення ІІІ (формувального) етапу дослідно-експериментальної роботи.Ветров С.В.
президент ТАУ, Погрібна Н.С., директор ліцею

 

Наукові  керівники:

кандидат технічних наук, президент Тьюторської асоціації України                                                                    С.В. Ветров

 

кандидат педагогічних наук,

директор Криворізького навчально-виховного комплексу № 129

«Гімназія-ліцей академічного спрямування»  Криворізької міської ради,

член правління Тьюторської асоціації України                                                                                                        Н.С. Погрібна

 

Координатор дослідно-експериментальної роботи:

 

кандидат філософських наук, старший науковий співробітник

ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти                                                                                                                 Н.І. Семчук

ВСЕУКРАИНСКИЙ ЭКСПЕРИМЕНТ